Буорстаг на секунду розгубився. - Прошу мене пробачити … - Руху позадкувала до дверей. - Стривай хвилину! Мені знайомий цей голос. - Буорстаг нахилився через стіл і зірвав з відьми вуаль. - Ти! Відьма знову свиснула і зобразила, що хоче прорватися до дверей. Буорстаг разом з помічниками, відразу став на її шляху.
Тоді вона перекотилася через свій стіл, скочила на сусідній і побігла в інший кінець залу перестрибуючи з одного столу на іншій. - Стій, арфянки, - заволав брон. - Тримай її! Наказ запізнився.
Руху вже встигла пірнути у вікно і викликати Срібне Хмара. Вистрибнувши на вулицю, вона зробила перекид і знову схопилася, а гіппогріф тим часом вилітав зі стайні. Відьма не стала наказувати тварині приземлитися, а витягла над головою руки й дозволила йому піймати її своїми пазурами.
На той час, коли Буорстаг вивалився на вулицю, ця парочка вже летіла над храмом Відродження Темного Бога, прямуючи на Зентільскую твердиню. 34 Далеко у горизонту височів темний, перегороджували дорогу кріпак вал. Зліва виблискувала коричнева смужка річки тіш, праворуч вирували сірі хвилі Місячного моря, а над зубчастими стінами бастіону нависла жовта серпанок, зовсім як описувала в своєму щоденнику ринди.
Нарешті я досяг мети своєї подорожі, Великої Зентільской Скелі. Я пустив би халу галопом, але вона і без того летіла по дорозі стрімголов, у своєму звичному темпі, так що мені залишалося лише чіплятися за поводи, щоб не випасти з сідла. Мій довгий шлях підійшов до кінця, але була найважча частина завдання. Мені треба було викрасти у Фізулі Чембрюла «Істинне життєпис Кайріка» і переконати Єдиного прочитати його, а до суду залишилося всього чотири дні.